Иногда шалости детей выводят из себя даже спокойного и уравновешенного человека. Сейчас уже многие понимают, что способны нанести своей несдержанностью вред психике собственного чада. И тогда они начинают изучать вопрос, как перестать кричать на ребенка. Чтобы понять основы такого поведения нужно узнать почему кричать на детей и близких.
Причины крика на детей и родных
Чаще всего именно мамы взрываются и в эмоциях начинают орать на собственного дитя. Мамочки проводят больше времени с детьми. Это приводит к утомлению и снижению контроля над своими эмоциями.
Хотя усталость и стоит на первом месте в списки причин крика на детей она не является единственным побудительным мотивом для громкого высказывания и грубости. Существует целый ряд таких причин:
- Усталость
бывает вызвана не только физическим утомлением, но и разного рода психологическими раздражителями. Это раскапризничавшийся ребенок или его поступок, усложняющий жизнь матери. Примером может служить ситуация с рассыпанием по кухне круп или раскидыванием посуды. Чаще это происходит, когда мама отвлеклась и упустила малыша из вида. Даже если сразу она не начала орать на свое чадо, то может прикрикнуть позже из-за чувства вины.
- Чувство вины перед супругом или ребенком
Часто чувство вины испытывают не только неуверенные в себе люди. Это может быть состоявшаяся личность с адекватной самооценкой. Всем людям свойственно ошибаться. Это может привести к внутреннему дискомфорту и появлению чувства стыда. Например, мама, не уследившая за ребенком, устроившим бардак в кухне или набившим шишку на лбу, начинает корить себя за мнимую несостоятельность как воспитателя. В итоге она злится на себя, но вымещает эти эмоции на близком человечке.
- Перенос злости с другого человека
Поэтому же принципу срабатывает перенос злости на чадо с другого человека. Родители могут злиться на затопивших квартиру соседей и покрикивать на подростка, неторопливо убирающего воду. Возраст чада не имеет значения — мама, разозленная продавцом в магазине или неприятной соседкой, может кричать и на грудного младенца.
- Неудовлетворение социальных и других потребностей
Но чаще всего на совсем маленьких детей покрикивают женщины с нереализованными социальными или биологическими потребностями. При этом бывает действуют одновременно 3 причины — отсутствие возможности реализации конкретной потребности, усталость от усилий ее удовлетворить и чувство вины от невозможности — это сделать.
Это хорошо прослеживается в неполных семьях или, когда женщина до родов была основным источником пополнения семейного бюджета. Отсутствие денег в привычном количестве, попытки подзаработать в декрете и укорение себя за невозможность купить что-то замечательное для ребенка выливается в крики.
- Ограничивающее влияние малыша на мать
Еще одной причиной повышения голоса на малыша является ограничение им свободы матери. Невозможность сохранения привычного образа жизни угнетает и сердит. К этому же эффекту приводит и физическое ограничение. Особенно это характерно для совсем маленьких карапузов — они не отпускают маму ни на шаг от себя.
Это может тесно переплетаться с социальной нереализованностью и резким снижением круга общения. Даже если мать предпочтет отдать ребенка в ясли и выйти на работу, она может начать испытывать чувство вины, тем самым активируя новую причину для крика. Все названные причины так или иначе переплетаются друг с другом и должны быть известны каждому родителю. Как же перестать кричать во всех этих случаях?
Способы предотвращения крика
Самый понятный для детей любого возраста вид деятельности — это игра. Стоит взять её за основу и начинать играть в момент лопающегося терпения.
Довольно эффективны в такие моменты следующие приемы:
- «сейчас спою» — вместо повышения голоса на близких людей начать напевать свои претензии или просто включить знакомую песню и подпеть;
- «чужие дети» — подавляющая масса людей кричит только на своих малышей, нужно представить, что это соседский ребенок. Если сразу не помогло, можно представить, как за это дитя заступается соседка-мать;
- «люди смотрят» — многие способны сдерживаться от воплей на улице или в гостях, поэтому достаточно представить, что рядом есть посторонние;
- «скрытая камера» — можно представить себя героем телепередачи про детей или участником популярного реалити-шоу. В этом случае желание орать значительно снижается;
- «баба-яга» — перед тем как заорать на близких нужно встать у зеркала и посмотреть, как это выглядит со стороны, бывает этого хватает, чтобы гнев схлынул;
- «догоню-догоню» — наиболее эффективная вещь в отношении маленьких детей. Сердитое лицо, шутливый голос, обещающий откусить маленькие ушки шалуну и погоня за малышом. Это быстро превращает вспышку гнева в веселую игру.
Родители в состоянии сами придумать собственные приемы для успокоения. Это классические 3 вздоха, счет до 10 и какие-то индивидуальные способы. Но иногда вспышка гнева бывает такой сильной, что практически невозможно себя преодолеть. В таких случаях недостаточно просто покричать и успокоится. Нужно ликвидировать воздействие своего агрессивного поступка.
Советы психолога — если не удалось сдержаться
Если не удалось сдержать свой крик на детей или супруга, то нужно обязательно извинится за свой поступок. При этом нужно подчеркнуть, что это вы не сдержались и даже наличие повода для крика не давало вам права повышать голос. Также психологи рекомендуют разрешить ребенку напоминать о недопустимости крика. Или позволять закрывать ему уши руками при высокой громкости разговора. К тому же рекомендуется изучить нормы поведения детей различных возрастов и не реагировать на допустимое для них поведение.
Желательно объяснить свое поведение, высказать причины его возникновения и предложить варианты предотвращения таких ситуаций в будущем. Но самой хорошей рекомендацией психологов является совет вспоминать, как становиться обидно, когда орет начальник или другое лицо, которому невозможно ответить тем же и приходится сдерживаться.
Следует попробовать применить на себе эти советы и, возможно, они помогут избежать крика на детей и близких. Если же ситуация вышла из-под контроля нужно максимально снизить вред для психики.
Особенности крика и выбор гневных слов
Если эмоциональная сфера не поддается контролю и крик временами вырывается наружу нужно запомнить несколько табу при гневном разговоре с детьми и близкими:
- Оскорбления, переход на личность.
- Осуждение ребенка, а не его поступка.
- Объявление никчемности человека.
- Заявления в ненужности малыша.
- Негативные сравнения с другими.
Можно кричать «Я зла, сердита», любые междометия и звуки, высказываться от том, что просто отвратительно красить обои маминой помадой. Под запретом — «ТЫ меня злишь, бесишь», фу, какой ты нехороший, стены помадой накрасил, ничего из тебя толкового не вырастит, так и останешься бестолочью, не нужен мне такой плохой мальчик и так далее.
Многие даже не пытаются преодолеть свои эмоции и постоянно повышают голос на родных. Те, кто ищет способы как перестать кричать, действительно ценят своих близких и стараются стать ради них лучше.
Іноді пустощі дітей виводять з себе навіть спокійну та врівноважену людину. Зараз вже багато хто розуміє, що здатні завдати своєю нестриманістю шкоди психіці малюка. І тоді вони починають вивчати питання, як перестати кричати на дитину. Щоб зрозуміти основи такої поведінки потрібно дізнатися, чому кричать на дітей і близьких.
Причини крику на дітей та рідних
Найчастіше саме мами вибухають і в емоціях починають кричати на власну дитину. Матусі проводять більше часу з дітьми. Це призводить до стомлення і зниження контролю над своїми емоціями.
Хоча втома і стоїть на першому місці у списку причин крику на дітей, вона не є єдиним спонукальним мотивом для гучного висловлювання та грубості. Існує цілий ряд таких причин:
- Втома
Втома буває викликана не тільки фізичним стомленням, але і різного роду психологічними подразниками. Це примхлива дитина або його вчинок, що ускладнює життя матері. Прикладом може служити ситуація з розсипанням по кухні круп або розкиданнямм посуду. Найчастіше це відбувається, коли мама відволіклася та втратила малюка з виду. Навіть якщо відразу вона не почала кричати на своє чадо, то може гримнути пізніше через почуття провини.
- Почуття провини перед чоловіком або дитиною
Часто відчувають почуття провини не тільки невпевнені в собі люди. Це може бути сформована особистість з адекватною самооцінкою. Всім людям властиво помилятися. Це може привести до внутрішнього дискомфорту і появи почуття сорому. Наприклад, мама не встежила за дитиною, яка влаштувала безлад на кухні або вже набила гулю на лобі, тоді жінка починає картати себе за уявну неспроможність як вихователя. У підсумку вона злиться на себе, але зганяє ці емоції на близькій людині.
- Перенесення злості з іншого людини
Тим же принципом спрацьовує перенесення злості на чадо з іншого людини. Батьки можуть злитися на з сусідів, які затопили квартиру, і покрикувати на підлітка, неквапливо прибираючи воду. Вік дитини не має значення — мама, розлючена продавцем в магазині або неприємної сусідкою, може кричати і на немовля.
- Незадоволення соціальних та інших потреб
Але найчастіше на зовсім маленьких дітей покрикують жінки з нереалізованими соціальними або біологічними потребами. При цьому буває діють одночасно 3 причини — відсутність можливості реалізації конкретної потреби, втома від зусиль її задовольнити і почуття провини від неможливості це зробити. Це добре простежується в неповних сім’ях або, коли жінка до пологів була основним джерелом поповнення сімейного бюджету. Відсутність грошей у звичній кількості, спроби заробити в декреті і докір собі за неможливість придбати щось чудове для дитини виливається в крики.
- Обмежуючий вплив малюка на матір
Ще однією причиною підвищення голосу на малюка є обмеження ним свободи матері. Неможливість збереження звичного способу життя пригнічує і сердить. До цього ж ефекту призводить і фізичне обмеження. Особливо це характерно для зовсім маленьких карапузів — вони не відпускають маму ні на крок від себе. Це може тісно переплітатися з соціальної нереалізованістю і різким зниженням кола спілкування. Навіть якщо мати віддасть перевагу віддати дитину в ясла і вийти на роботу, вона може почати відчувати почуття провини, тим самим активуючи нову причину для крику.
Всі названі причини так чи інакше переплітаються один з одним і мають бути відомі кожному з батьків. Як же перестати кричати у всіх цих випадках?
Способи запобігання крику
Самий зрозумілий для дітей будь-якого віку вид діяльності — це гра. Варто взяти її за основу і починати грати в момент, коли терпець уривається. Досить ефективні в такі моменти наступні прийоми:
- «зараз заспіваю» — замість підвищення голосу на близьких людей можна наспівувати свої претензії або просто включити знайому пісню і підспівати;
- «чужі діти» — переважна маса людей кричить тільки на своїх малюків, потрібно уявити, що це сусідська дитина. Якщо відразу не допомогло, можна уявити, як за це дитя заступається сусідка-мати;
- «люди дивляться» — багато людей здатні стримуватися від криків на вулиці або в гостях, тому досить уявити, що поруч є сторонні;
- «прихована камера» — можна уявити себе героєм телепередачі про дітей або учасником популярного реаліті-шоу. У цьому випадку бажання кричати значно знижується;
- «баба-яга» — перед тим як закричати на близьких потрібно стати біля дзеркала і подивитися, як це виглядає з боку, буває цього вистачає, щоб гнів схлинув;
- «дожену-дожену» — найбільш ефективна річ стосовно маленьких дітей. Сердите обличчя, жартівливий голос, що обіцяє відкусити маленькі вушка пустуну і погоня за малюком. Це швидко перетворює спалах гніву у веселу гру.
Батьки в змозі самі придумати власні прийоми для заспокоєння. Це класичні 3 подиху, рахунок до 10 і якісь індивідуальні способи. Але іноді спалах гніву буває таким сильним, що практично неможливо себе подолати. У таких випадках недостатньо просто покричати і заспокоїться. Потрібно ліквідувати вплив свого агресивного вчинку.
Поради психолога — якщо не вдалося стриматися
Якщо не вдалося стримати свій крик на дітей або чоловіка, то потрібно обов’язково вибачиться за свій вчинок. При цьому потрібно підкреслити, що це ви не втрималися і навіть наявність підстав для крику не давала вам права підвищувати голос. Також психологи рекомендують дозволити дитині нагадувати про неприпустимість крику. Або дозволяти закривати йому вуха руками при високій гучності розмови. До того ж рекомендується вивчити норми поведінки дітей різних віків і не реагувати на припустиму для них поведінку.
Бажано пояснити свою поведінку, висловити причини його виникнення і запропонувати варіанти запобігання таких ситуацій у майбутньому. Але найкраща рекомендація психологів — рада згадувати, як стає прикро, коли кричить начальник чи інша особа, якій неможливо відповісти тим же і доводиться стримуватися.
Слід спробувати застосувати на собі ці поради і, можливо, вони допоможуть уникнути крику на дітей та близьких. Якщо ж ситуація вийшла з-під контролю потрібно максимально знизити шкоди для психіки.
Особливості крику і вибір гнівних слів
Якщо емоційна сфера не піддається контролю і крик часом виривається назовні, потрібно запам’ятати декілька табу при розгніваній розмові з дітьми і близькими:
- Образи, перехід на особистість.
- Засудження дитини, а не його вчинку.
- Оголошення нікчемності людини.
- Заяви в непотрібності малюка.
- Негативні порівняння з іншими.
Можна кричати «Я зла, сердита», будь-які вигуки і звуки, висловлюватися про те, що просто бридко фарбувати шпалери маминою помадою. Під забороною — «ТИ мене сердиш, дратуєш», фу, який ти поганий, стіни помадою розфарбував, нічого путнього з тебе не виросте, так і залишишся нетямою, не потрібен мені такий поганий хлопчик і так далі.
Багато хто навіть не намагаються подолати свої емоції і постійно підвищують голос на рідних. Ті, хто шукає способи як перестати кричати, дійсно цінують своїх близьких і намагаються стати заради них краще.
