Рак шлунку розвивається з епітеліальних клітин органу. Спочатку пухлина вражає слизову оболонку шлунку, а зі зростанням проникає в м’язову і серозну оболонки та руйнує стінку органу.
Злоякісні пухлини шлунка зазвичай діагностують в осіб 40-60 років, частіше у чоловіків. Близько 80% пацієнтів – це пацієнти із запущеними формами. У більшості із них виявляються метастази. У загальній структурі онкопатологій злоякісні пухлини шлунку посідають третє місце як причина смертності серед дорослого населення. Тому відсоток виживання безпосередньо залежить від стадії захворювання і кваліфікації онколога, що займається лікуванням раку шлунку. В медичному центрі Medical Plaza кваліфіковані спеціалісти вищої категорії, ознайомитися з інформацією можна на сайті клініки: https://medicalplaza.ua/uk/rak-slunku.
Найчастіше пухлини утворюються при злоякісної трансформації залозистих клітин (аденокарцинома). Приблизно 6% посідає плоскоклітинний рак. Інші форми зустрічаються набагато рідше.
Особливістю злоякісних пухлин шлунку є їхня схильність до метастазування. Побічні осередки можуть виявлятися в лімфовузлах, інших відділах шлунково-кишкового тракту (ЖКТ), легень. Вони стають причиною різноманітних дисфункцій та внутрішніх кровотеч.
Види рак шлунку
Міжнародна класифікація онкологічних захворювань (TMN) передбачає оцінку патологічного процесу за трьома характеристиками:
- T (поширеність первинної пухлини). Нульовій стадії відповідає предрак, першій — поверхове розташування пухлини в слизовому шарі, другій — залучення підслизового та м’язового шарів, третій — ураження всієї шлункової стінки, четвертій — залучення прилеглих органів.
- N (метастазування у лімфовузли). При нульовій стадії лімфатичні структури не залучені, при першій – атипові клітини виявляються у регіонарних лімфовузлах, при другій – у віддалених, за третьої можуть бути уражені численні групи лімфовузлів.
- M (метастази у віддалених органах). При нульовій стадії вторинні пухлини відсутні, при першій виявляються в органах-мішенях.
Залежно від розмірів, особливостей розташування первинної пухлини та поширення метастазів, у кожній стадії виділяють підстадії (A, B, C).
Симптоми раку шлунку
Ранні стадії захворювання найчастіше протікають приховано. У цей період пухлини виявляються випадково — при обстеженні з приводу іншого захворювання або через появу неспецифічних симптомів патології травного тракту.
Маніфестація захворювання зазвичай відбувається на 2-3 стадії захворювання. У цей час можуть виникати такі симптоми:
- печія;
- неприємна відрижка;
- тяжкість у животі після їжі;
- відраза до деяких продуктів;
- метеоризм;
- нудота;
- зниження апетиту;
- слабкість;
- швидка стомлюваність;
- необґрунтована втрата ваги;
- субфебрилітет.
На пізніх стадіях симптоми зумовлені ускладненнями (кровотечею, поразкою сусідніх чи віддалених органів). На 3-4 стадіях проявами раку можуть бути:
- блювання з кров’ю;
- мелена (дьогтеподібний стілець);
- тупі та гострі болі різної локалізації;
- виражене схуднення (на межі з виснаженням);
- відчуття переповнення шлунку при вживанні незначної кількості їжі;
- асцит (скупчення рідини в черевній порожнині);
- жовтяниця та ін.
Причини раку шлунку
Механізм переродження клітин слизової оболонки шлунку досі вченими остаточно не відомий. Сприятливими факторами визнані:
- несприятливий сімейний анамнез (випадки раку травного тракту у близьких родичів);
- хронічні захворювання органів ШКТ;
- хелікобактеріоз;
- перенесені операції у шлунку;
- шкідливі звички (куріння, вживання алкоголю);
- токсична дія хімічних речовин.
Спровокувати розвиток пухлини можуть стрес, отруєння, прийом медикаментів, грубі порушення в дієті (дефіцит овочів та фруктів, зловживання копченостями, жирною їжею, напівфабрикатами та ін.).
Діагностика рак шлунку
Основний метод діагностики раку шлунка — ФГДС (фіброгастродуоденоскопія). У процесі процедури в порожнину шлунку вводять ендоскоп (гнучку трубку з камерою та маніпулою на кінці). Зображення з камери відображається на моніторі. У процесі вивчення слизової оболонки визначають локалізацію пухлини та її приблизний розмір. Для визначення гістологічного типу виконують біопсію (забор тканин із осередку переродження). Отриманий фрагмент надсилають на морфологічну експертизу. За результатами дослідження проводять верифікацію діагнозу та оцінюють ступінь злоякісності пухлини.
Ці відомості є важливими при доборі тактики лікування. Щоб оцінити розмір пухлини, виконують рентгенологічні дослідження. Для оцінки стану лімфовузлів та інших органів проводять КТ чи МРТ із контрастом. Додатково виконують лабораторні аналізи на онкомаркери.
Лікування раку шлунка
Майже завжди лікування онкологічних захворювань проводиться комплексно із застосуванням радикальних і консервативних способів. Терапевтична тактика підбирається в персональному порядку з урахуванням гістологічного типу пухлини та стадії розвитку захворювання.
Основним способом лікування раку шлунку є хірургічна операція. На ранніх стадіях можливе часткове збереження органу, на пізніх проводиться тотальне видалення.
Протипухлинна терапія з метою знищення залишкових злоякісних клітин може призначатися перед втручанням або після нього. При неоперабельних пухлинах застосовується паліативний підхід.
Лікарі роблять все можливе для уповільнення прогресування захворювання та підвищення якості життя пацієнта.
Консервативне лікування
При раку шлунку проводяться курси хіміотерапії та таргетної терапії. У першому випадку застосовуються різні поєднання препаратів з токсичними властивостями, які згубно діють на пухлинні клітини, блокують процеси їхнього поділу, стримуючи ріст пухлини. Несприятливим ефектом хіміотерапії є токсична дія препаратів на здорові клітини, тому лікування переноситься досить важко.
Таргетні препарати мають спорідненість до злоякісних клітин на молекулярно-генетичному рівні. Вони вбудовуються у життєвий цикл клітини та провокують загибель. Такі речовини не мають істотного впливу на здорові клітини, а лікування пацієнти переносять набагато краще (порівняно з хіміотерапією).
Хірургічне лікування
Хірургічні способи лікування раку мають на увазі часткове чи повне видалення шлунку. Органозберігаючі операції проводяться на початкових етапах розвитку захворювання і мають на увазі видалення 30-60% шлунку (верхньої або нижньої частини залежно від локалізації пухлини). Цілісність органу відновлюється шляхом створення анастомозу.
Гастректомія має на увазі повне видалення органу. Найчастіше в процесі операції виконують лімфодисекцію (видалення регіонарних лімфовузлів). При тотальній гастректомії видаляють шлунок та навколишні тканини. Органи, у які проникли злоякісні клітини, підлягають частковому чи повному видаленню. Функції шлунково-кишкового тракту відновлюють за допомогою анастомозів.
При паліативних операціях, коли видалення пухлини недоцільне, відновлюють прохідність ШКТ. З цією метою формують помилковий шлунок («в обхід» пухлини) або встановлюють стент (останній стримує ріст пухлини та зменшує тиск на навколишні тканини).
Профілактика раку шлунка
Оскільки механізм розвитку більшості онкопатологій не вивчений остаточно, немає заходів, здатних спрямовано захистити від раку. Однак в силах кожної людини звести до мінімуму вплив тригерних факторів. Зменшити ризик захворювання можна за допомогою таких заходів:
- профілактичні обстеження;
- своєчасне лікування захворювань ШКТ;
- раціональне харчування;
- відмова від шкідливих звичок.
Реабілітація після хірургічного лікування
Після хірургічної операції проводиться медикаментозна терапія для профілактики ускладнень. Пацієнту призначають дієту, якої потрібно дотримуватись довічно. Після досягнення ремісії всі онкохворі повинні регулярно проходити комплексні огляди онколога з проведенням лабораторної та інструментальної діагностики.
