Рахіт — це хвороба у маленьких дітей, яка пов’язана з порушенням обміну речовин і нестачею вітаміну D, який стимулює роботу кісткової та нервової системи.
Рахіт був відомий ще за давніх часів. У другому столітті до нашої ери Соран Ефеський та Гален описували рахітичні зміни кісткової системи. Приблизно до XV-XVI століть рахіт був досить поширеним захворюванням серед маленьких дітей, особливо з великих (на той час) міст Європи. Не випадково багато відомих голландських, фламандських, німецьких і датських художників того часу нерідко зображували у своїх творах дітей з типовими ознаками рахіту (нависаючі надбрівні дуги, згладжена потилиця, розпластаний живіт, викривлені кінцівки і т.д.).
І навіть зараз рахіт – досить поширене захворювання. На нього хворіють від 20 до 60% дітей. Особливо це стосується мешканців північних районів і великих загазованих міст — сільські діти та жителі півдня хворіють менше. Майже кожній дитині зараз необхідно приймати вітамін D, якщо ви вагаєтесь чи потрібен він вашій дитині, можна зробити аналіз та дізнатися. В клініці JMC є сучасне відділення педіатрії, де працюють кваліфіковані педіатри, які призначать необхідне обстеження та лікування у разі виявлення захворювання, дізнатися докладніше можна на JMC офіційний сайт.
Причини
Вітамін D (кальциферол) на відміну від інших вітамінів не тільки надходить в організм з їжею, а й утворюється в шкірі під дією сонячних променів та штучного УФ-опромінення. Вітамін D регулює обмін кальцію і фосфору та необхідний для нормального утворення кісток. Він підвищує всмоктування цих мінеральних речовин їжі з кишечника, сприяє їх засвоєнню організмом і відкладенню в кістках. Відповідно, виділяють такі основні причини виникнення рахіту:
- недостатнє перебування під сонячними променями (нестача ультрафіолету) — тому ризик розвитку рахіту збільшується взимку;
- недостатнє надходження вітаміну D з їжею та дефіцит мінеральних речовин у раціоні харчування.
Крім того, рахіт може виникати внаслідок:
- лікування протисудомних препаратів;
- порушеного всмоктування вітаміну D в кишечнику при деяких захворюваннях та ін.
Як виявляється?
Нестача вітаміну D, або D-авітаміноз, у дітей проявляється у вигляді рахіту, у літніх – у вигляді остеопорозу та остеомаляції.
Особливо поширена недостатність вітаміну D серед дітей раннього віку. Початкові симптоми рахіту у них пов’язані з ураженням нервової системи:
- порушення сну (поверхневий чи уривчастий сон);
- підвищена плаксивість;
- дратівливість;
- підвищена пітливість та потиличне облисіння. Пітливість може бути настільки сильною, що уві сні навколо голови дитини утворюється волога пляма (так званий «симптом мокрої подушки»). Сам по собі липкий піт викликає роздратування шкіри, а процес потіння — занепокоєння малюка. Звідси і «витирання» волосся в області потилиці при частих поворотах голови в ліжечку.
Практично постійним супутником рахіту є м’язова гіпотонія — в’ялість м’язів, яку часто відзначають батьки дитини. Крім того, може виникати так званий «жаб’ячий» живіт, тобто розпластаність живота.
У дітей, які страждають на рахіт, відзначається затримка закриття джерельця і пізніше починається прорізування молочних зубів. Характерне їх прорізування в неправильному порядку. Надалі, зуби у таких дітей нерідко уражує карієс або ж розвивається гіпоплазія (розм’якшення і руйнування) зубної емалі.
При подальшому розвитку захворювання в процес залучається кісткова тканина, зокрема, грудна клітина, кістки черепа, кінцівок і хребта. Типові кісткові деформації при рахіті:
- Х-образні, або О-образні ноги;
- деформація кісток тазу у дівчаток, яка надалі може служити перешкодою для нормального народжування;
- «олімпійський лоб» — розростаються кістки черепа. Голова набуває «кубічної» форми, череп стає непропорційно великим;
- рахітичні «чотки» — потовщення ребер в місцях переходу кісткової тканини в хрящову;
- вдавлення нижньої частини грудини («груди шевця»). При важкому рахіті спостерігається випинання грудини (так звані «курячі груди»).
При подальшому розвитку хвороба може вражати і внутрішні органи (печінку, селезінку і т.д.). При цьому можуть з’являтися:
- часті зригування та блювання;
- біль в животі;
- проноси або навпаки, запори;
- збільшення розмірів печінки;
- блідість шкіри, що виникає внаслідок анемії.
Рахіт нерідко веде до затримки розвитку грудних дітей. Діти пізніше починають утримувати голівку, сидіти, самостійно стояти, повзати і ходити. У деяких випадках, коли рахіт розвивається після однорічного віку, дитина може перестати ходити.
Рахіт в жодному разі не можна запускати — якщо захворювання зайшло досить далеко, то наслідки залишаться на все життя. Ця хвороба може сприяти розвитку сколіозу, плоскостопості, деформації тазу («плоский таз»), Х- або О-подібних ніг. У шкільному віці може розвинутись короткозорість.
Остаточний діагноз рахіту встановлює лікар-педіатр.
